Корзина
38 отзывов
+38(067)748-94-96
Контакты
Юридическая консультация Адвокат Киев — 20 лет судебной практики
Наличие документов
Знак Наличие документов означает, что компания загрузила свидетельство о государственной регистрации для подтверждения своего юридического статуса компании или физического лица-предпринимателя.
+38067748-94-96
+38093771-16-47
+38044361-87-92
+38094926-57-92
Адвокат Киев
УкраинаКиевработаем во всех районах Киева - прием в офисах и выезд адвокатов
648-578-883advokatkieva
Карта

Спадкування - четверта черга спадкоємців

Спадкування - четверта черга спадкоємців

Хто може бути спадкємцем четвертої черги за Законом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім"єю зі спадкодавцем без шлюбу.

Спадкоємець четвертої черги спадкування за законом

 

Частиною 2 ст. 1258 ЦКУ передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування за відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦКУ.   Тому  спадкування за законом четвертою чергою спадкоємців можливе лише за відсутності: спадкоємців першої, другої та третьої черги; усунення їх від права на спадкування; неприйняття або відмови від прийняття спадщини.  

 

Згідно зі ст. 1264 ЦКУ у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менше пяти років до часу відкриття спадщини.  

 

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦКУ часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.  

 

Сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.   До ознак у розумінні цієї норми, яким має відповідати звязок між фізичними особами, щоб вони вважалися сімєю, належать: спільне проживання, повязаність спільним побутом; взаємні права та обовязки.   Із загального правила про обовязкове спільне проживання членів сімї законодавець робить два винятки. Так, подружжя вважатиметься сімєю і тоді, коли чоловік та жінка проживають окремо з поважних причин. Стаття 3 СКУ містить приблизний перелік поважних причин окремого проживання подружжя, до яких належать: навчання, робота, лікування, догляд за батьками або дітьми. Діти належатимуть до членів сімї своїх батьків у будь-якому випадку окремого проживання, незалежно від поважності його причин.

 

  Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про спадкування” від 30.05.2008 р. № 7 до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сімєю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були повязані спільним побутом, мали взаємні права та обовязки, зокрема: вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сімї, тощо.   До спадкоємців четвертої черги не належить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншою особою. У згаданих рекомендаціях ВСУ також зазначає, що проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦКУ.  

В першу чергу право на спадкування за законом мають: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті; той із подружжя, який його пережив; батьки.  

 

Строк у п"ять років має виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сімєю до набрання чинності СКУ.

 

Отже, спадкоємцями четвертої черги спадкування за законом є фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менше пяти років до часу відкриття спадщини. 

 

Процесуальні особливості спадкування спадкоємцями четвертої черги спадкування

 

  Юридичний факт проживання однією сімєю зі спадкодавцем протягом пяти років до часу відкриття спадщини встановлюється рішенням суду.   Нотаріус не має можливості  встановити зазначені обставини.   Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та можуть вплинути на спадкові права й обовязки інших осіб, та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.  

 

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка за відсутності спору розглядається за правилами окремого провадження.

Зокрема, у такому порядку суди мають розглядати заяви про встановлення родинних відносин зі спадкодавцем, проживання з ним однією сімєю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 р., тощо.  

 

Згідно з ч. 1 ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.    

 

Відповідно до ст. 256 ЦПКУ суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообовязковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу; 

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, імя, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з імям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.  

Норми ЦПКУ охоплює випадки встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, але на практиці іноді необхідно довести факт проживання однією сім’єю, наприклад, двох чоловіків або жінок. Тому законодавець у ч. 2 згаданої норми зазначив, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.  

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження зясується, що має місце спір про право, суд на підставі ч. 6 ст. 235 ЦПКУ залишає заяву без розгляду та розяснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.  

 

 

 

 

Відповідачами у таких справах є інші спадкоємці чи територіальна громада. Відповідно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР територіальна громада – жителі, обєднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне обєднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.  

Доказами  на основі яких суд може дійти висновку, що дві особи проживали однією сім’єю можуть бути пояснення сторін, покази свідків про відомі їм обставини, які мають значення для справи, будь-які документи, акти, довідки, листування особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.     

facebook twitter

Адвокат Елена Черная

Предыдущие статьи