Корзина
39 отзывов
+38(067)748-94-96
Відмова судом у прийнятті позову через неподання доказів
Контакты
Юридическая консультация Адвокат Киев — 20 лет судебной практики
Наличие документов
Знак Наличие документов означает, что компания загрузила свидетельство о государственной регистрации для подтверждения своего юридического статуса компании или физического лица-предпринимателя.
+38067748-94-96
+38093771-16-47
+38044361-87-92
+38094926-57-92
Адвокат Киев
УкраинаКиевработаем во всех районах Киева - прием в офисах и выезд адвокатов
648-578-883
advokatkieva
Карта

Відмова судом у прийнятті позову через неподання доказів

Відмова судом у прийнятті позову через неподання доказів

Право подавати позов до конкретного відповідача, обґрунтовувати в позові свої вимоги та зазначати певні докази на підтвердження обставин, які вказані в позові, є диспозитивне право позивача, гарантоване ЦПК України.

Оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження у справі та повернення позову 

ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 30 серпня 2017 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просив її скасувати, справу направити до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із вищезазначеним позовом.

     Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 17 серпня 2017 року вказану позовну заяву залишено без руху із зазначенням, що позовна заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, а саме: п.9 Постанови пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", так як відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. Всупереч пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», яким визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) позивачем у позовній заяві власника веб-сайту АДРЕСА_1 не зазначено. У позовній заяві ОСОБА_1 та у додатках до позову відсутні дані щодо реєстрації Інтернет-видання або сторінки у передбаченому законом порядку особою, відсутні відомості про власника веб-сайту, відсутні відомості адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Крім того, зазначено, що позивач повинен конкретизувати зміст заявлених вимог, обґрунтувати позовні вимоги, зробити посилання на докази в підтвердження кожної обставини на які посилається, а також повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб та встановлений термін до 28.08.2017 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали, з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст.ст. 119120 ЦПК України.

     23 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав на адресу суду письмову заяву, в якій просив призначити праву до судового розгляду, зазначаючи, що подана ним позовна заява про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди повністю відповідає вимогам ЦПК України, у тому числі ст.ст.11811912057-6064 ЦПК України, містить всі передбачені законом відомості, обставини та докази на підтвердження кожної вказаної у позові обставини, повністю відповідає вимогам до даної категорії справ, встановлених постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 30 серпня 2017 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто матеріали позивачу з підстав передбачених ч.2 ст.121 ЦПК України, оскільки, в установлений в ухвалі строк недоліки позовної заяви не усунуті.

Проте, зазначених висновків суддя суду першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, які регулюють питання про залишення заяви без руху та її повернення (ст. 121 ЦПК України).

Згідно ч.1ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1, суддя першої інстанції зазначив, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації; якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції. Крім того, в ухвалі вказано, що позивачем у позовній заяві не зазначено власника веб-сайту АДРЕСА_1, а також в позовній заяві та їх додатках відсутні дані щодо реєстрації Інтернет-видання або сторінки у передбаченому законом порядку особою, відсутні відомості про власника веб-сайту, відсутні відомості адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

За змістом ст. 119 ЦПК України позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини, і необхідність подання доказів разом з позовною заявою статтею 119 ЦПК України не передбачено.  

Виходячи з наведеного, право подавати позов до конкретного відповідача, обґрунтовувати в позові свої вимоги та зазначати певні докази на підтвердження обставин, які вказані в позові, є диспозитивне право позивача, гарантоване цивільно - процесуальним законом.

Якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, заміна неналежного відповідача чи залучення співвідповідача до участі у справі врегульовано ст. 33 ЦПК України і вирішується, відповідно до ч.6 ст. 130, ст. 168 ЦПК України, в попередньому судовому засіданні чи під час судового розгляду справи.

Як зазначено в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику.  

Тобто, на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, оскільки кожна сторона вправі розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд і не позбавлена права подавати відповідні докази на наступних стадіях судового розгляду,відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред'явлених позовних вимог, при цьому сама оцінка доказів є можливою на стадії розгляду справи по суті.

Безпідставними та необґрунтованими є також посилання в ухвалі від 17.08.2017 року про не необхідність позивачем конкретизувати зміст заявлених вимог, обґрунтувати позовні вимоги, зробити посилання на докази в підтвердження кожної обставини на які посилається, а також додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, оскільки зі змісту поданої позовної заяви, зокрема її прохальної частини, вбачається, що позовні вимоги позивача є чітко сформульованими і конкретизованими, в позовній заяві позивачем зазначено посилання на докази в підтвердження обставин, які викладені в позові, а також до позовної заяви позивачем долучено відповідні додатки в підтвердження заявлених вимог. (а.с.3-11).

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею першої інcтанції не були враховані вищезазначені вимоги ЦПК України та керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України та помилково зроблено висновки про наявність правових підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.

Оскільки судом першої інстанції питання про відкриття провадження у справі вирішено з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, ухвала судді Ужгородського міськрайонного суду від 30 серпня 2017 року, відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 307,312,313-315 ЦПК України колегія суддів ,-

                                                         у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 30 серпня 2017 року про визнання неподаною та повернення заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2  скасувати з передачею питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

facebook twitter
Предыдущие статьи