Корзина
39 отзывов
+38(067)748-94-96
Контакты
Юридическая консультация Адвокат Киев — 20 лет судебной практики
Наличие документов
Знак Наличие документов означает, что компания загрузила свидетельство о государственной регистрации для подтверждения своего юридического статуса компании или физического лица-предпринимателя.
+38067748-94-96
+38093771-16-47
+38044361-87-92
+38094926-57-92
Адвокат Киев
УкраинаКиевработаем во всех районах Киева - прием в офисах и выезд адвокатов
648-578-883
advokatkieva
Карта

ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ

ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ

Яке майно може бути предметом іпотеки, особливості передачі конретних предметів іпотеки, що не підлягає передачу у іпотеку

ОСОБЛИВОСТІ  ПЕРЕДАЧІ  В ІПОТЕКУ МАИНА,  ЯКЕ МОЖЕ БУТИ ПРЕДМЕТОМ  ІПОТЕКИ

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону N2 898-1V предметом іпотеки є об'єкти нерухомого майна та об'єкти, які приравнюються до таких цим Законом.

До них чинним законодавством, віднесено:

-земельні ділянки;

-будівлі; споруди;

-підприємство, як майновий комплекс;

-житлові будинки; квартири; дачі; садові будинки; гаражі;

-об'єкт незавершеного будівництва,

-інше нерухоме майно, яке стане власністю iпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власнiсть відповідне нерухоме майно у майбутньому;

- право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна.

За правилами, визначеними Законом, регулюється застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єків, майнових прав на нерухомість, будівництво якого не завершено:

 Об'єкти нерухомого майна можуть бути предметом iпoтеки лише за таких умов: майно належить іпотекодавцю на праві власності або на права господарського видання, якщо iпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене iпотекодавцем i на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; воно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у нaтypi об’єкт права власності

 Відсутність хоча б однієї з указаних ознак є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

 Актуальним у судовий практиці є питання щодо правильності вирушення спорів між iпотекодавцем i іпотекодержателем у випадках, коли на час передачі нерухомості в іпотеку iпотекодавець був власником майна, а правоустановчим документом було, зокрема, рiшення суду, яке в подальшому було скасоване з відмовою іпотекодавцю у визнанні права власностi на це майно, або на підставі договору, за яким iпотекодавець набув у власнiсть конкретне нерухоме майно i який після укладення іпотечного договору був визнаний недійсним судом.

У таких випадках слід враховувати, що в результаті судового вирiшення справи не на користь іпотекодавця відбувається відновлення суб'єктивного речового права на майно в певної особи, у зв'язку із чим іпотекодавець не може вважатися його власником. У цій ситуації не може бути застосовано положення ст. 23 Закону, згідно з яким у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі у  порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека е дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку iпотекодавець не був її власником. Зазначену позицію підтримує Вищий господарський суд Украйни (Єдиний державний реєстр судових рішень - рушення N 19979614), а також суди нижчих рівнів (рушення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської обл. від 11 грудня 2012 р. у справі N° 1121/4572/12).

Вiдповiдно до статей 387, 388 ЦК можливiсть віндикації майна в особи, яка володіє майном, у тому числі майна, переданого в іпотеку, залежить вiд того, чи є володілець добросовісним набувачем. Якщо iпотекодавець є недобросовісним набувачем, то власник має право витребувати своє майно у іпотекодавця в будь-якому випадку. Подібно до цього власник має право витребувати своє майно, якщо іпотекодавець хоча i є добросовісним набувачем, але це майно було набуте ним безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати. Коли ж іпотекодавець є добросовісним набувачем майна, переданого в іпотеку, i майно придбане ним за відплатним договором, власник має право витребувати це майно в іпотекодавця у разi, якщо майно:

- було загyблене власником або особою, якiй вiн передав майно у володiння;

- було викрадене у власника або особи, якiй вiн передав майно у володiння;

- вибуло з володiння власника або особи, якiй вiн передав майно у володiння, не з їхньої волi iншим шляхом.

Таким чином, суди мають враховувати, що у разi задоволення судом позову власника про витребування майна із чужого незаконного володіння після набрання рiшенням суду законної сили іпотека цього майна припиняється. При цьому з метою захисту законних iнтересiв іпотекодержателя вiд негативних для нього наслідкiв слiд передбачити можливiсть вимагати вiд боржника дострокового виконання зобов’язання. Водночас коли законодавством заборонено витребування власником йога майна, захист його прав вiдбувається відповідно до ст. 1166 ЦК.

Згідно із ч. 7 ст. 576 ЦК застава окремих видів майна може бути заборонена або обмежена законом. У зв'язку з цим предметом іпотеки не можуть бути:

• культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної  власності i занесені або підлягають занесенню  до Державного реєстру національного культурного надбання (п. 1 ч. 4 ст. 576 ЦК, п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України від 2 жовтня 1992 р. N° 2654-ХII «Про заставу»;

• пам’ятки культyрної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації (п. 2 ч. 4 ст. 576 ЦК, п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону);

• музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання, що належать до державної частини Музейного фонду України, та предмети музейного значення, що підлягають внесенню до державної частини Музейного фонду України (ст. 15-2 Закону України від 29 червня 1995 р. N° 249/95-ВР «Про музеї та музейну справу» );

• об'єкти державно і власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами; а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації (ч. 6 ст. 4 Закону N° 2654-Х1);

• об'єкти права державної власності, що не підлягають приватизації (ч. 2 ст. 14 Закону N° 898-IV);

• майно вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності, що забезпечує їх статутну діяльність (ст. 63 Закону України від 17 січня 2002 р. N° 2984-111 «Про вищу ocвiту»);

• земельний сервiтyт (ст. 101 ЗК);

• право на оренду (користування) земельної ділянки державної або комунальної власності, крім випадків, встановлених законом (ст. 81 Закону N° 161-Х, ч. 3 ст. 102-1 ЭК);

• майно, одержане за договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (ч. 4 ст. 190 СК);

• майно, передано за договором довічного утримання (догляду) 9ст.754 ЦК України).

 

 

facebook twitter
Предыдущие статьи